комісія

КОМІ́СІЯ, ї, ж.

1. Група осіб, якій доручено розв'язувати певні питання.

Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І. Нечуй-Левицький);

На третій рік – чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (І. Франко);

– Мені дано наказ моментально скликати наукову комісію й представити їй вашу працю, дорогий Руді. Комісія представників уряду й науки вже чекає на вас (В. Винниченко);

– Ходять чутки, що якась комісія з Харкова приїде обслідувати. Забере млин, годі вам орендувати (А. Шиян);

Я .. сміливо пішов на медичну комісію (Ю. Винничук);

// Засідання такої групи, присвячене вирішенню певних питань.

– А ви, товаришу, вже пройшли приймальну комісію? (В. Підмогильний);

Після комісії хлопців, уже пострижених, прилучили до команди, що складалася з одних молодиків, і перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник);

– Сьогодні була комісія її чоловікові, він у неї без руки ще з фронту (О. Гончар).

2. Посередництво в якійсь операції, звичайно пов'язаній із купівлею або продажем;

І Гапон, і кожне інше товариство, продавши коні, зоставляли собі звичаєм установлену частку грошей за “комісію”, а все інше передавали тому, від кого мали коні (Б. Грінченко).

3. Посередницька послуга, яку спеціальні магазини надають приватним особам у продажу їхніх речей.

Він цілий рік надурочно пиляв дрова, щоб купити саме цього зауера, що вже цілий рік стояв на комісії у барселонській магазині [барселонському магазині] куди його прислав доктор Леонардо Пацці (очевидно, якийсь італієць), потребуючи грошей на подорож (М. Йогансен);

Книжки були здані на комісію, київська громадськість зібрала гроші і віддала їх Ользі Франко, після чого вона повернулась до Львова (Р. Горак).

Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) на комі́сію див. бра́ти;

(1) Ви́ща атестаці́йна комі́сія, іст. – державний орган, який керував атестацією наукових кадрів – присудженням наукових ступенів, присвоєнням наукових звань працівникам науково-дослідних установ, а також контролем якості дисертаційних робіт.

Вища атестаційна комісія України – колишній центральний орган виконавчої влади України, підвідомчий Кабінету Міністрів України. ВАК займався атестацією наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (з наук.-попул. літ.);

Здава́ти / зда́ти на комі́сію див. здава́ти;

(2) Манда́тна комі́сія – виборний орган, що займається перевіркою повноважень делегатів з'їзду, конференції і т. ін.

Приїздили з найнесподіванішими мандатами: від сільських старост, від “Просвіт”, від “Селянських спілок”. Мандатна комісія спробувала була анулювати такі мандати (А. Головко);

(3) Ревізі́йна комі́сія – постійний або тимчасовий орган для проведення ревізії (у 1 знач.).

– Тільки ж кладіть гроші на стіл: не можу ж я дурно комунівське добро витрачати. Потім ревізійна комісія схопить: де це, скаже, вино поділося? (Д. Бузько);

Тобі як членові ревізійної комісії добре відомо, що в нашій артілі відносно порушень статуту все в порядку (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комісія — хлопська комісія: «самосудове побиття зловленого злодія селянами»[ II, 15] [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. комісія — комі́сія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. комісія — (повноважна рада) комітет, колеґія; (у торгівлі) доручення. Словник синонімів Караванського
  4. комісія — [коум’іс'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. комісія — -ї, ж. 1》 Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. Приймальна комісія. Виборча комісія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. комісія — Лава Словник чужослів Павло Штепа
  7. комісія — комі́сія (лат. commissio – доручення, від committo – з’єдную, влаштовую, доручаю) 1. Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. комісія — Орган влади, який здійснює свої повноваження колегіально. Універсальний словник-енциклопедія
  9. комісія — Комі́сія, -сії, -сією; -мі́сії, -сій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. комісія — КОМІ́СІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261); На третій рік — чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. комісія — рос. комиссия 1. Договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) бере на себе зобов'язання перед другою стороною (комітентом) укласти з третьою особою угоду від свого імені, але в інтересах і за умовами та за рахунок комітента. Комісіонерами є, напр. Eкономічна енциклопедія