1. Великий тлумачний словник сучасної мови

комісія

комі́сія

-ї, ж.

1》 Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. Приймальна комісія. Виборча комісія.

Зовнішньоторговельна арбітражна комісія — постійно діючий третейський суд при торговельно-промисловій палаті.

Ліквідаційна комісія — спеціальна комісія, що її створюють перед ліквідацією підприємства з метою оцінювання та реалізації його майна.

Ревізійна комісія — виборний орган акціонерного товариства, який здійснює внутрішню фінансову перевірку його діяльності і контролює ведення реєстру акціонерів.

2》 Орган державного управління, який виконує певні функції.

3》 Угода, за якої одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду провести операцію від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, а також плата за здійснення такої операції.

Брокерська комісія — плата за посередницьку та консультаційну діяльність.

Котирувальна комісія — біржова комісія, яка реєструє та публікує курси цінних паперів та ціни товарів.

Брати (взяти) на комісію — брати для (продажу) за певну винагороду.

Здавати (здати) на комісію — давати посередникові для продажу за певну винагороду.

4》 Плата комерційному банку за проведення операцій за дорученням і за рахунок клієнта.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комісія — хлопська комісія: «самосудове побиття зловленого злодія селянами»[ II, 15] [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. комісія — комі́сія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. комісія — (повноважна рада) комітет, колеґія; (у торгівлі) доручення. Словник синонімів Караванського
  4. комісія — [коум’іс'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. комісія — Лава Словник чужослів Павло Штепа
  6. комісія — КОМІ́СІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій доручено розв'язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І. Нечуй-Левицький); На третій рік – чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (І. Словник української мови у 20 томах
  7. комісія — комі́сія (лат. commissio – доручення, від committo – з’єдную, влаштовую, доручаю) 1. Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. комісія — Орган влади, який здійснює свої повноваження колегіально. Універсальний словник-енциклопедія
  9. комісія — Комі́сія, -сії, -сією; -мі́сії, -сій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. комісія — КОМІ́СІЯ, ї, ж. 1. Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261); На третій рік — чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. комісія — рос. комиссия 1. Договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) бере на себе зобов'язання перед другою стороною (комітентом) укласти з третьою особою угоду від свого імені, але в інтересах і за умовами та за рахунок комітента. Комісіонерами є, напр. Eкономічна енциклопедія