комічний

КОМІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх; смішний.

Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (І. Франко);

Тут сталась комічна пригода в суто українському провінційному дусі. (Б. Антоненко-Давидович);

Вона була і комічна і зворушлива у своєму хвилюванні (В. Собко);

Він у всьому вмів знаходити комічний бік і відразу веселився (І. Жиленко);

// у знач. ім. комі́чне, ного, с. Те, що викликає сміх.

Поважне і комічне, велике й мализна вигадливо сплутались і попереплітались у цій оригінальній натурі [І. С. Нечуя-Левицького] (С. Єфремов);

Нічого не було вже комічного в тому, що Піня з строгим і заклопотаним виглядом замикав у шкафу цукор, тютюн і взагалі всю маєтність (В. Винниченко).

2. Стос. до комедії (у 1 знач.).

Степан Писаревський, Квітка, Гоголь-батько, Я. Кухаренко – всі вони стоять на ґрунті комічної оперети та оперети-водевіля і розробляють по суті один і той самий сюжет (М. Зеров);

Комічні ролі посідають в його [П. Саксаганського ] репертуарі чільне місце (М. Рильський);

Наступного дня афішка, писана від руки, запрошувала подивитися комічну оперу (Б. Левін).

3. Стос. до коміка (у 1 знач.).

Антін Радивиловський, безперечно, дужий комічний талант самородний, самосійний (І. Нечуй-Левицький);

Він мав комічний хист; він умів передражнювати всіх (Грицько Григоренко).