комічний
СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки. Це була дуже кумедна картина (О. Іваненко); Сміховинна пригода; У нього був такий комічний вигляд, що навіть Василь Васильович не витримав і голосно зареготав (О. Донченко); Гострий зір молоді ніколи не пропустить курйозної риси викладача (О. Копиленко); Матрос розповідав про свою поїздку у відпустку, пересипаючи оповідання смішними, часом анекдотичними епізодами (Д. Ткач); З сими письмами (листами) вийшла забавна історія (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комічний — комі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- комічний — Смішний, сміховинний; (анекдотичний) кумедний, курйозний, веселий; (актор) комедійний. Словник синонімів Караванського
- комічний — [коум’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- комічний — -а, -е. 1》 Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. || у знач. ім. комічне, -ного, с. Те, що викликає сміх. 2》 Власт. комедії (у 1 знач.). 3》 Власт. комікові (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- комічний — Сміховинний, сміхотливий, сміховиський Словник чужослів Павло Штепа
- комічний — КОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх; смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (І. Франко); Тут сталась комічна пригода в суто українському провінційному дусі. (Б. Словник української мови у 20 томах
- комічний — Комі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- комічний — КОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (Фр., IV, 1950, 335); Вона була і комічна і зворушлива у своєму хвилюванні (Собко, Справа.. Словник української мови в 11 томах