комічний
КОМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний.
Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (Фр., IV, 1950, 335);
Вона була і комічна і зворушлива у своєму хвилюванні (Собко, Справа.., 1959, 29);
Він мав вигляд досить комічний, карикатурний (Думки про театр, 1955, 38);
// у знач. ім. комі́чне, ного, с. Те, що викликає сміх.
Джерелом комічного є, як відомо, і невідповідність між формою і змістом (Талант.., 1958, 146).
2. Власт. комедії (у 1 знач.).
Комічні ролі посідають в його [П. Саксаганського ] репертуарі чільне місце (Рильський, III, 1955, 346).
3. Власт. комікові (у 1 знач.).
Він мав комічний хист; він умів передражнювати всіх (Григ., Вибр., 1959, 390).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комічний — комі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- комічний — Смішний, сміховинний; (анекдотичний) кумедний, курйозний, веселий; (актор) комедійний. Словник синонімів Караванського
- комічний — [коум’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- комічний — -а, -е. 1》 Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. || у знач. ім. комічне, -ного, с. Те, що викликає сміх. 2》 Власт. комедії (у 1 знач.). 3》 Власт. комікові (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- комічний — Сміховинний, сміхотливий, сміховиський Словник чужослів Павло Штепа
- комічний — КОМІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий комізмом; який викликає сміх; смішний. Вона незграбним і дуже комічним рухом перехилилася на один бік (І. Франко); Тут сталась комічна пригода в суто українському провінційному дусі. (Б. Словник української мови у 20 томах
- комічний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки. Словник синонімів української мови
- комічний — Комі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)