конвойований
КОНВОЙО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до конвоюва́ти.
Здається, він і тих застиглих край шляху колгоспниць тільки в дні горя по-справжньому зрозумів, як пізніше зрозумів і себе, уже конвойованого німцями (О. Гончар).
2. у знач. ім. конвойо́ваний, ного, ч. Те саме, що арешта́нт.
Він не прислухався до прізвищ ув'язнених, що їх вигукував начальник етапу: його діло не прізвища, а кількість конвойованих (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвойований — конвойо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- конвойований — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до конвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конвойований — КОНВОЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин.ч. до конвоюва́ти. З лопатою на плечі, конвойований капралом і Романюкою, Парфен неквапом виходить з двору (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 10). Словник української мови в 11 томах