конвойник
КОНВО́ЙНИК, а, ч.
Те саме, що конвої́р.
В одному місці вже йде міньба, в іншому – бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні .. дудлять [спирт] з бутлів (О. Гончар);
Минула якась там година, аж заходять до камери конвойники (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвойник — конво́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- конвойник — -а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- конвойник — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови
- конвойник — КОНВО́ЙНИК, а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.). В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони,.. Словник української мови в 11 томах