1. Словник української мови в 11 томах

конвойник

КОНВО́ЙНИК, а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.).

В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони,.. дудлять [спирт] з бутлів (Гончар, II, 1959, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвойник — конво́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конвойник — -а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конвойник — КОНВО́ЙНИК, а, ч. Те саме, що конвої́р. В одному місці вже йде міньба, в іншому – бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні .. дудлять [спирт] з бутлів (О. Гончар); Минула якась там година, аж заходять до камери конвойники (В. Шкляр). Словник української мови у 20 томах
  4. конвойник — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст. Словник синонімів української мови