конвульсивний
КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е.
Те саме, що конвульсі́йний.
У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Ю. Збанацький);
* Образно. Сіт впав головою на пульт, плечі його затряслися від конвульсивних ридань (О. Бердник);
Конвульсивними рухами дістав [Бабенко] сірники, черкнув об коробку (М. Руденко);
Сантиметр за сантиметром, невпинними конвульсивними рухами просувалося гілля вперед (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конвульсивний — конвульси́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- конвульсивний — -а, -е, с. Те саме, що конвульсійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конвульсивний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка". Словник синонімів української мови
- конвульсивний — КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е. Те саме, що конвульсі́йний. У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Збан., Малин, дзвін, 1958, 266); Конвульсивними рухами дістав [Бабенко] сірники, черкнув об коробку (Руд., Остання шабля, 1959, 200). Словник української мови в 11 томах