1. Словник української мови в 11 томах

конвульсивний

КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е. Те саме, що конвульсі́йний.

У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Збан., Малин, дзвін, 1958, 266);

Конвульсивними рухами дістав [Бабенко] сірники, черкнув об коробку (Руд., Остання шабля, 1959, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвульсивний — конвульси́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конвульсивний — -а, -е, с. Те саме, що конвульсійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конвульсивний — КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, а, е. Те саме, що конвульсі́йний. У нього по горлу пробігла конвульсивна спазма (Ю. Збанацький); * Образно. Сіт впав головою на пульт, плечі його затряслися від конвульсивних ридань (О. Словник української мови у 20 томах
  4. конвульсивний — КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ (спричинюваний конвульсіями), КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ, СУДО́МНИЙ, СУ́ДОРОЖНИЙ. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський); Настуся заграла "козачка". Словник синонімів української мови