конвульсивно

КОНВУЛЬСИ́ВНО.

Присл. до конвульси́вний.

Льоня мовчить, тiльки руки його цупко, конвульсивно ходять по спинцi стiльця i пошерхлi, смаглi уста розкрилися, як у гарячцi (В. Винниченко);

Яків .. конвульсивно ворухнув головою (С. Скляренко);

Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивно затис у жмені (Іван Ле);

Еміль Стенуа .. конвульсивно стиснув поручні крісла (В. Владко);

Жінка тихо зойкнула і впала. Востаннє конвульсивно піднялися й опустилися груди (О. Бердник);

Опухлi повiки конвульсивно напливали на очi (Р. Андріяшик).