1. Словник української мови у 20 томах

конвульсивно

КОНВУЛЬСИ́ВНО.

Присл. до конвульси́вний.

Льоня мовчить, тiльки руки його цупко, конвульсивно ходять по спинцi стiльця i пошерхлi, смаглi уста розкрилися, як у гарячцi (В. Винниченко);

Яків .. конвульсивно ворухнув головою (С. Скляренко);

Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивно затис у жмені (Іван Ле);

Еміль Стенуа .. конвульсивно стиснув поручні крісла (В. Владко);

Жінка тихо зойкнула і впала. Востаннє конвульсивно піднялися й опустилися груди (О. Бердник);

Опухлi повiки конвульсивно напливали на очi (Р. Андріяшик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвульсивно — конвульси́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. конвульсивно — Присл. до конвульсивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конвульсивно — КОНВУЛЬСИ́ВНО. Присл. до конвульси́вний. Яків.. конвульсивно ворухнув головою (Скл., Карпати, II, 1954, 222); Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивна затис у жмені (Ле, Міжгір’я, 1953, 163). Словник української мови в 11 томах