коновонька
КОНО́ВОНЬКА, и, ж., заст.
Зменш.-пестл. до коно́вка.
Закувала зозуленька В стодолі на розі, Заплакала дівчинонька В батька на порозі. Ой візьму я коновоньки Та й піду по воду, А там хлопці-риболовці З козацького роду (з народної пісні);
[Русалка:] Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки... (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коновонька — коно́вонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- коновонька — див. відро Словник синонімів Вусика
- коновонька — -и, ж., діал. Зменш.-пестл. до коновка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коновонька — КОНО́ВОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коно́вка. [Русалка:] Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки… (Л. Укр., III, 1952, 188); Ой вип’ю, вип’ю коновоньку меду (Чуб., V, 1874, 368). Словник української мови в 11 томах