1. Словник української мови у 20 томах

конститутивний

КОНСТИТУТИ́ВНИЙ, а, е, книжн.

Який становить основу чого-небудь; визначальний.

Міфологи звертали увагу на конститутивну роль образу землі в міфології українців (з наук. літ.);

Шістдесятники протиставляли підвалинам режиму конститутивні засади нової ментальності, а відтак і нового суспільства (з наук.-попул. літ.);

Президентські вибори відіграють роль конститутивного чинника в усіх сферах суспільного життя (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конститутивний — конститути́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конститутивний — -а, -е, книжн. Який становить основу чого-небудь; визначальний. Конститутивні положення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конститутивний — конститути́вний (від лат. constitutus – визначений) істотний, визначальний, той, що є основною, головною ознакою якоїсь речі, поняття. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. конститутивний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. конститутивний — КОНСТИТУТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Який становить основу чого-небудь; визначальний. Конститутивні положення. Словник української мови в 11 томах