конституція

КОНСТИТУ́ЦІЯ¹, ї, ж.

Основний закон держави, що визначає суспільний і державний лад, виборчу систему, принципи організації та діяльності державних органів, основні права й обов'язки громадян.

Маємо тільки конституцію [1905 р.] на папері, скасовану фактично (М. Коцюбинський);

Іван Степанович [Мазепа] всміхавсь. Раптом для себе він викрив, що його писар, Пилип Орлик, займається укладанням конституції для тієї Украйни, яка настане ось-ось, не сьогодні-завтра (Г. Колісник);

Конституція як Основний Закон усякої демократії зорієнтовує політиків на поважання права тих, хто ще не народився (з наук. літ.);

// перен. Домовленість, угода, статут певного колективу.

Не сміялись [ув'язнені] також і з того, що Піня в певні години, коли по конституції камери установлено було “тиша”, чіплявся до тих, хто порушував цей пункт (В. Винниченко);

Наспіх виробляємо нашу подорожню конституцію. Вона коротка, але промовиста: жодної груповості й жодних особистих рахунків, цього неодмінного аксесуару співжиття кількох українців (Б. Антоненко-Давидович).

КОНСТИТУ́ЦІЯ², ї, ж.

Анатомо-фізіологічні й морфологічні особливості організму тварин і людини, що зумовлюють його будову.

Марченко зауважив, що в Михайла черевце, що в нього конституція така, що здається він хлопчиком, та ще маленьке і вельми жваве обличчя (Ю. Мушкетик);

Ступінь розвитку, сили та витривалість м'язів у різних людей неоднакові, оскільки залежать від особливостей конституції, статі, професії, віку та інших чинників (з навч. літ.);

// Психоемоційний стан.

Конституції я був нервової, вразливої змалку: як покаже, було, батько череска або восьмерика – моментально під ліжко й тіпаюсь (Остап Вишня);

Від природи в нього справді ж здорова психічна й нервова конституція (О. Гончар).