конструктор

КОНСТРУ́КТОР, а, ч.

1. Той, хто конструює що-небудь, створює конструкції (у 1, 2 знач.).

Уже два дні підряд невтомно працюють над своїм літальним апаратом двоє завзятих конструкторів (О. Копиленко);

– Про яку жінку ви кажете? – одкрила зморшкувате обличчя сусідка Ібрагімова. – Про оту? Хороша жіночка! Чоловік же в неї конструктор суднобудівного заводу в нашому місті (О. Сизоненко);

Коли боїнг зробив розгін і майже непомітно відірвався від землі, я подякував будівничим-конструкторам, котрі придумали таку добру штуку (В. Шкляр).

2. Набір частин і деталей, з яких діти будують іграшкові споруди або складають різні прилади.

Відчинив другу шафу. Там стояли різноманітні конструктори, з яких можна було зробити різноманітні моделі машин (О. Іваненко);

Щоб колись любили [діти] будувати, конструктори вигадую для них (С. Голованівський);

Будівельний конструктор – набір із брусків, кубиків, пірамідок, конусів, з яких можна створювати складніші будівельні конструкції (з навч. літ.).

3. інформ. Спеціальний метод створення об'єкта.

Призначення конструктора – встановити початковий стан об'єкта ініціалізацією атрибутів об'єкта та визначити інваріант класу (з наук. літ.);

У більшості мов програмування конструктор може бути перевантаженим, що дозволяє використовувати кілька конструкторів в одному класі (з навч. літ.).