конструктор
констру́ктор
(від лат. constructor – складач)
1. Особа, що займається конструюванням (споруд, машин тощо).
2. Набір деталей, з яких діти складають різні іграшки.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конструктор — констру́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- конструктор — див. ТВОРЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- конструктор — див. умілий Словник синонімів Вусика
- конструктор — [коунструктор] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- конструктор — -а, ч. 1》 Той, хто конструює що-небудь, створює конструкції (у 1, 2 знач.). 2》 Набір частин і деталей, з яких діти будують іграшкові споруди або складають різні прилади. 3》 У програмуванні – складова частина транслятора, яка є синтаксичним завантажувачем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конструктор — Будівничий, (вона) будівниця Словник чужослів Павло Штепа
- конструктор — КОНСТРУ́КТОР, а, ч. 1. Той, хто конструює що-небудь, створює конструкції (у 1, 2 знач.). Уже два дні підряд невтомно працюють над своїм літальним апаратом двоє завзятих конструкторів (О. Копиленко); – Про яку жінку ви кажете?... Словник української мови у 20 томах
- конструктор — КОНСТРУ́КТОР, а, ч. 1. Той, хто конструює що-небудь, створює конструкції (у 1,2 знач.). Уже два дні підряд невтомно працюють над своїм літальним апаратом двоє завзятих конструкторів (Коп., Подарунок, 1956, 51); Вчені й конструктори. Словник української мови в 11 томах