1. Словник іншомовних слів Мельничука

конструктивізм

конструктиві́зм

(від лат. constructio – побудова)

естетичний напрям, що виник на початку 20 ст. В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах виразу. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, К. відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники К. надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конструктивізм — конструктиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конструктивізм — -у, ч. 1》 Один із найпоширеніших напрямів (перев. західноєвропейської) архітектури початку 20 ст., пов'язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конструктивізм — КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Поширений на початку XX ст. напрям в архітектурі, мистецтві та літературі, заснований на зближенні з досягненнями науки й техніки, практикою індустріального побуту. Словник української мови у 20 томах
  4. конструктивізм — • конструктивізм (від лат. constructio — побудова) у літературі — авангардистський стильовий напрям у рос. та укр. л-рах 10 — 30-х pp. 20 ст. Виникнення його пов'язане з К. у вітчизн. та зарубіж. мист-ві й архітектурі, з розвитком індустріальної культури. Українська літературна енциклопедія
  5. конструктивізм — Конструктиві́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. конструктивізм — КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Один із найпоширеніших напрямів (переважно західноєвропейської) архітектури початку XX ст., пов’язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину... Словник української мови в 11 томах