1. Словник української мови у 20 томах

контролювати

КОНТРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що.

Здійснювати контроль (у 1, 4 знач.) або нагляд (у 1 знач.).

Богдан знайшов чудовий спосіб контролювати вплив опромінення міліметровими радіохвилями й інфразвуковими коливаннями на корів (В. Владко);

Коли Степан вдень міг контролювати себе й підкоряти свою волю, то вночі довго стримуване бажання виривалося на волю (М. Дашкієв);

Бої штурмових груп він контролював особисто (О. Гончар);

Петро І призначив у 1709 р. резидента для контролю за діяльністю гетьманського уряду. Царський резидент контролював економічну, фінансову, військову, зовнішньо-політичну діяльність гетьманського уряду (О. Апанович);

Стас роздратовано повідомив, що прийшла фура з мийними засобами і він контролюватиме розвантаження до останнього (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контролювати — контролюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. контролювати — Перевіряти, здійснювати контроль, тримати під контролем, (пресу) цензурувати, п! НАГЛЯДАТИ; п-к -ЮЮЧИЙ, що контролює, призначений контролювати, зайнятий контролем, контролер, контрольний, перевірчий, для контролю. Словник синонімів Караванського
  3. контролювати — [контрол'уватие] -роул'уйу, -роул'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. контролювати — -юю, -юєш, недок., перех. Перевіряти кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. контролювати — див. ревізувати, провіряти Словник чужослів Павло Штепа
  6. контролювати — контролюва́ти (франц. controler) перевіряти, спостерігати за правильністю чиїхось дій, здійснювати контроль. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. контролювати — КОНТРО́ЛЬ, КОНТРОЛЮВА́ННЯ, РЕВІ́ЗІЯ, РЕВІЗУВА́ННЯ, ІНСПЕ́КЦІЯ, ІНСПЕКТУВА́ННЯ. Треба було забезпечити контроль над усіма вузлами комунікацій (Ю. Смолич); Був переконаний.. Словник синонімів української мови
  8. контролювати — Контролюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. контролювати — КОНТРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Перевіряти кого-, що-небудь. Бої штурмових груп він контролював особисто (Гончар, І, 1954, 189); Виконання кошторису.. систематично контролює бухгалтерія (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах