контррозвідка

КОНТРРО́ЗВІДКА, и, ж.

1. Діяльність, спрямована на боротьбу проти розвідок інших держав, шпигунства, диверсій і т. ін.

Організовані злочинні угруповання мають широкі можливості для збирання інформації, іноді навіть формують систему проведення розвідки й контррозвідки, оперують великими коштами (з навч. літ.).

2. Організація, що здійснює таку діяльність.

Він помітив, що за ним стежать.. На станції вже розгортала свою працю білогвардійська контррозвідка (Д. Бузько);

Їй пригадалися потаємні кімнати контррозвідки (І. Микитенко);

Кивком відпустивши Маковського, я підійшов до старшого офіцера зв'язку, який одночасно представляв на кораблі військову контррозвідку (О. Авраменко, В. Авраменко);

Незабаром після приходу білих кубанці відчули на собі всі особливості денікінської диктатури – грабунки, насильство, розстріли, терор білогвардійської контррозвідки, хабарництво, здирнитво (Д. Білий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контррозвідка — Протизвідунство, див. розвідка Словник чужослів Павло Штепа
  2. контррозвідка — контрро́звідка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. контррозвідка — -и, ж. Організація, що має завдання протидіяти розвідці супротивника, боротися зі шпіонажем, диверсіями тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. контррозвідка — КОНТРРО́ЗВІДКА, и, ж. Організація, що має завдання протидіяти розвідці супротивника, боротися зі шпіонажем, диверсіями тощо. Василь Чумак у листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія.. Словник української мови в 11 томах
  5. контррозвідка — Контрро́звідка, -дки, -дці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)