контррозвідка

КОНТРРО́ЗВІДКА, и, ж.

1. Діяльність, спрямована на боротьбу проти розвідок інших держав, шпигунства, диверсій і т. ін.

Організовані злочинні угруповання мають широкі можливості для збирання інформації, іноді навіть формують систему проведення розвідки й контррозвідки, оперують великими коштами (з навч. літ.).

2. Організація, що здійснює таку діяльність.

Він помітив, що за ним стежать.. На станції вже розгортала свою працю білогвардійська контррозвідка (Д. Бузько);

Їй пригадалися потаємні кімнати контррозвідки (І. Микитенко);

Кивком відпустивши Маковського, я підійшов до старшого офіцера зв'язку, який одночасно представляв на кораблі військову контррозвідку (О. Авраменко, В. Авраменко);

Незабаром після приходу білих кубанці відчули на собі всі особливості денікінської диктатури – грабунки, насильство, розстріли, терор білогвардійської контррозвідки, хабарництво, здирнитво (Д. Білий).