конфліктувати

КОНФЛІКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким – чим і без дод.

Вступати в конфлікт.

Є в нього ще дві дочки, теж від першої дружини, .. але з ними він більше конфліктує тепер, ніж живе в миру (О. Гончар);

Вони з Макаровим .. були друзями дитинства. Доволі часто конфліктували, але, зрозуміла річ, їхня дружба мала й тривалі світлі періоди (М. Руденко);

– Конфлікт? З пацаном? Невже ви думаєте, що я конфліктую з пацанами? Виріс я з того віку (В. Нестайко);

// Мати збройне протистояння; ворогувати.

Конфліктуючи з половцями, Ігор збурює ворожнечу замість того, щоб віднайти спільну основу взаєморозуміння (О. Бердник);

Країни, що конфліктують, втягують у протиборство сусідні регіони (із журн.);

// перен. Вступати в суперечність.

– Коли живе слово конфліктує з урядовим тупоумством, то його потрійно треба ширити. Історія оцінить те слово і збереже для нащадків (І. Пільгук);

Він [Іван Марчук] зробив нам обкладинку на третій номер [журналу]. Дуже цікаво. Конфліктує [журнал] трохи з нашим художнім відділом (І. Жиленко);

Учора читала розмірковування Канта про внутрішній суд – так він називає сумління. І про суд зовнішній – закони суспільства. І про те, що вони не повинні конфліктувати між собою (Г. Пагутяк);

Оскільки ми не конфліктуємо із законом, – не використовуємо вогнепальну зброю, не вбиваємо і навіть особливо не калічимо людей, .. – то для чого ж органам займатися зайвою роботою? (Л. Кононович).