конфронтувати
КОНФРОНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким – чим і без дод.
Вступати в конфронтацію з ким-, чим-небудь; протиборствувати.
Недоречні перестрахування .. спричинили напругу в середовищі тієї частини української інтелігенції, яка не мала жодного наміру конфронтувати (М. Матіос);
– Рікард був його улюбленцем, і після того, як він помер, батька ніби підмінили. Бідний татко... – Гелена зітхнула. – Тому, власне, я й намагаюся не конфронтувати з мамою і ношу цю кляту жалобу (О. Авраменко, В. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конфронтувати — конфронтува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- конфронтувати — Конфронтува́ти. Робити очну ставку. О процесі укр[аїнских] студентів доносить “Zeit”, що до віденьского краєвого суду надійшло донесенє львівского суду краєвого такого змісту... Українська літературна мова на Буковині
- конфронтувати — див. ПРОТИБОРСТВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- конфронтувати — -ую, -уєш, недок., неперех. Знаходитися в стані конфронтації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конфронтувати — Протиставляти, протиставити, супротиставляти, супротиставити Словник чужослів Павло Штепа