конфірмувати

КОНФІРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. що, юр. Затверджувати ієрархію, проект, судовий вирок і т. ін.

В українсько-білоруській митрополії спостерігалося обмеження релігійної свободи, привласненої польськими королями в 1498 р., що дозволяло їм призначати та конфірмувати ієрархію православної церкви, а польським магнатам – контролювати духовенство (з наук. літ.);

1805 р. імператор Олександр І конфірмував проект перерозпланування Новгорода-Сіверського, на той час уже повітового містечка Чернігівської губернії (з наук.-попул. літ.);

Їх [великих панів] назви і особи були знайомі цареві Миколі, а сей мав добру пам'ять і сам конфірмував засуди на шляхту (І. Франко).

2. кого, рел.-церк. Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.).

Кам'янець-Подільська громада лютеранської церкви налічує близько 70 чоловік. Із них 30 конфірмували за п'ять неповних років діяльності церкви (з рел.-церк. літ.);

Сучасні данці дбають про те, щоб їхніх дітей хрестили в церкві, а після досягнення чотирнадцяти років конфірмували (з газ.).