1. Словник української мови у 20 томах

конфіскування

КОНФІСКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. конфіскува́ти; конфіскація.

На думку багатьох біографів Джордано Бруно, він, можливо, і не загинув би на вогнищі, якби не виступав проти монастирських прибутків та маєтків, не вимагав їхнього конфіскування (з наук.-попул. літ.);

Покарання за хакерство – штраф у розмірі нанесених збитків, конфіскування майна, позбавлення волі від двох до восьми років (з мови документів);

Народи Кенії повстали проти конфіскування британцями їхніх земель (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфіскування — конфіскува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. конфіскування — -я, с. Дія за знач. конфіскувати; конфіскація. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конфіскування — КОНФІСКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. конфіскува́ти; конфіскація. Конфіскування газети. Словник української мови в 11 томах