конікопункція

КОНІКОПУ́НКЦІЯ, ї, ж., вет., мед.

Проколювання конічної зв'язки у верхніх дихальних шляхах за допомогою голки.

Конікопункція – тимчасовий захід, що може забезпечити адекватну вентиляцію протягом 30–45 хв, застосовується переважно у дітей до 12 років (з наук. літ.);

За допомогою конікопункції створюють додатковий штучний дихальний шлях (з наук.-попул. літ.);

Показанням до виконання конікопункції є повна механічна обтурація верхніх дихальних шляхів різного генезу та відсутність ефекту від ревізії ротової порожнини (з навч. літ.).