1. Словник української мови у 20 томах

координатор

КООРДИНА́ТОР, а, ч.

Особа або організація, що здійснює координацію (у 2 знач.).

Микола .. запросив мене до організації.. Цілком зненацька я виявився координатором (Ю. Андрухович);

Найпершими жертвами авторитарного режиму падають аж ніяк не поети як такі, а власне мислителі, інтелектуальні координатори, і розгром українського шістдесятництва .. це тільки потверджує (О. Забужко);

За якийсь час Валюня взяв увесь відзнятий матеріал, сказав чекати й не хвилюватись і полетів у Мілан на зустріч із координаторами програми (С. Жадан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. координатор — координа́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. координатор — [коордиенатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. координатор — -а, ч. Той, хто займається координацією (у 1 знач.). || Установа, відомство і т. ін., що координує діяльність кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. координатор — КООРДИНА́ТОР, а, ч. Той, хто займається координацією (у 1 знач.). Науковці інституту [електрозварювання] прагнуть добитися мінімальної участі людини у зварювальному виробництві. Наладчик, настроювач, координатор — ось ролі людини за умов комплексної автоматизації (Веч. Київ, 10. IX 1974, 2). Словник української мови в 11 томах