копитняк
КОПИТНЯ́К, у́, ч.
Багаторічна трав'яниста квіткова рослина родини кирказонових, що має копитоподібні листочки.
Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава-копитняк (І. Муратов);
У трав'яному ярусі Феофанії домінують яглиця, осока волосиста (переважно на схилах), зеленчук жовтий, зірочник ланцетолистий, підмаренник запашний, копитняк європейський (з наук.-попул. літ.);
Трав'яний покрив широколистяних лісів формують переважно тіньолюбні анемона, копитняк, зеленчук, медунка, яглиця (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копитняк — копитня́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- копитняк — -а, ч. Те саме, що копитник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копитняк — КОПИТНЯ́К, а́, ч. Те саме, що копи́тник. Кореневища копитняка варять на козиному молоці (Лікар, рослини.., 1958, 36); Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава-копитняк (Мур., Бук. повість, 1959, 305). Словник української мови в 11 томах