копиток

КОПИТО́К, тка́, ч.

Те саме, що копи́то́ 1.

Задріботів [ослик] своїми чорними, господарем пильно підбарвленими й вичищеними копитками (Н. Королева);

– Та ви їжте, пригощайтеся на здоров'я. Холодець у мене, як пісня, – з копитків (А. Крижанівський).