1. Словник української мови у 20 томах

копулювати

КОПУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док.

1. що, бот. Прищеплювати рослини, з'єднуючи навскіс зрізані гілки.

Копулювати дерева найкраще навесні (з навч. літ.);

Залишилося тільки роздобути живці прищепи і приступити до весняного щеплення одним із відомих вам методів: копулюванням, поліпшеним копулюванням, у розщіп чи іншим (з газ.).

2. біол. Здійснювати статевий акт (про нижчі організми, тварини й людину).

Гніздовий період сорокопуда – це насамперед утворення пар: він співає, здійснює на самицю “напади”, вдаючи намагання копулювати, сідає на верхівки дерев під час огляду самицею ймовірних місць розміщення гнізда (з наук.-попул. літ.);

Самиця плавунця, що восени копулювала, зимує і відкладає яйця в березні-квітні (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копулювати — копулюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. копулювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех. Прищеплювати рослини, з'єднуючи навскіс зрізані гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копулювати — КОПУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. Прищеплювати рослини, з’єднуючи навскіс зрізані гілки. Словник української мови в 11 томах