1. Словник української мови у 20 томах

копулювання

КОПУЛЮВА́ННЯ, я, с.

1. бот. Дія за знач. копулюва́ти 1.

Щеплять виноград способом косого копулювання (з наук. літ.);

Щеплення методом копулювання використовують переважно тоді, коли підщепа й прищепа мало різняються за діаметром, а також за анатомічною будовою (з навч. літ.);

Копулювання – надійний і простий спосіб щеплення (із журн.).

2. біол. Дія за знач. копулюва́ти 2.

Унаслідок копулювання тварин з'являється перша клітина нового організму (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копулювання — копулюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. копулювання — -я, с. Дія за знач. копулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копулювання — копулюва́ння (від лат. copulo – з’єдную) один з видів щеплення рослин живцем. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. копулювання — КОПУЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. копулюва́ти. Щеплять [виноград] способом косого копулювання (Колг. енц., І, 1956, 175). Словник української мови в 11 томах