кора

КО́РА, и, ж., мист.

Тип скульптури раннього періоду в розвитку давньогрецького мистецтва (VII–VI ст. до н. е.) – статуя стрункої молодої жінки на повен зріст у довгому хітоні; жіночий аналог куроса.

Одухотвореною скульптурою кори митці створювали ідельний образ жінки, так само як і скульптурою куроса – ідельний образ чоловіка (з наук. літ.);

Кору зображали з витким волоссям та загадковою посмішкою на вустах (з наук.-попул. літ.);

Скульптурні зображення юнацької (курос) і дівочої (кора) фігур – це гімн людській тілесній довершеності, вогнистій молодості й життєвій сназі (з навч. літ.).

КОРА́, и́, ж.

1. Верхня, здебільшого легко відокремлювана оболонка, що вкриває стебла, гілки, стовбури, коріння рослини.

Білі поплавці з березової кори біліли разками по лозах (І. Нечуй-Левицький);

Зелена жовна, причепившися до пня.., довбала своїм залізним дзюбом кору (І. Франко);

Кора на стовбурі була шершава, з неї легко відколупувались невеличкі кусочки (О. Донченко);

Сумирні сосни та ялини .. всипані густо пухнастим снігом, .. й серед застиглої тиші тільки дятел цокає десь дзьобом по корі: одстукує примерзлий зимовий час... (Б. Антоненко-Давидович);

* У порівн. Дід зводиться з колоди на причілку хати і, в одній руці тримаючи .. саджалку, другу кладе на твою теплу голову, гладить шкарубкою долонею, що дере так, наче дубова кора (Є. Гуцало);

Поміж шафами були проходи, захаращені купами книг. Там – розгорнутий альбом..; там – .. насип мініатюрних томиків, які тріщали, немов кора, коли їх розгортали (Л. Кононович, пер. з тв. О. Гріна);

// Тверда оболонка овочів, плодів; шкірка (у 2 знач.).

Кора більшості сучасних сортів кавуна пристосована до далекого транспортування, тож ранкову свіжість хрускоту кавуна на ринку вам не почути (із журн.).

2. Верхній затверділий шар чого-небудь.

Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі, І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна (Леся Українка);

Натужно переставляв [Мирон Данилович] ноги в глибокому снігу, що, стверднувши корою, кришився з лускотом і провалювався (В. Барка);

* Образно. Все, що було доброго та живого в душі [Катрі], так перетрухло та перетліло, такою корою покрилося, що нічому вже не проломити її (Панас Мирний);

І ти сумуєш, і тобі недобре. Дуже ми тепличні, Володю. Уже ж, здається, потріпало нас трохи життя, а ми все не обростаємо корою (І. Жиленко).

3. перен. Те саме, що шкі́ра 1.

Клонять додолу і втома, й жура, тіло розщеплюють стріли гарячі, холод вбирає чутлива кора... (П. Мовчан);

– Холод .. сковує тіло. Усі життєві соки змерзаються, перестають текти. Люди вмирають від холоду швидше: їхня кора, тобто шкіра, тонша й чутливіша (Г. Пагутяк).

△ (1) Земна́ кора́, геол. – верхня тверда оболонка земної кулі.

Консолідована земна кора Східноєвропейської платформи має неоднорідну шарувато-блокову будову (з наук. літ.);

Земна кора фрагментована тектонічними процесами, включаючи зсуви, розломи, місця стикування (з навч. літ.);

– А сам ти на карту дивився? Чи розломи в земній корі там не зазначені? (І. Карпа);

Колива́льні ру́хи земно́ї кори́ див. рух;

(2) Кора́ вели́ких півку́ль [головно́го мо́зку], анат., фізл. – верхній шар головного мозку у вищих хребетних тварин і людини.

Доведено, що всі внутрішні органи мають представництво в корі великих півкуль (з наук.-попул. літ.);

У регуляції дихання може брати участь кора великих півкуль головного мозку. Людина може довільно (за своїм бажанням) на деякий час затримати дихання, змінити його ритм і глибину (з навч. літ.);

Володів [Письменник] чудесною здатністю матеріалізувати своїх героїв, і особливо це вдавалося йому уві сні, коли .. кора головного мозку загальмована майже повністю, зате неймовірно активізована підкірка (М. Дашкієв).