1. Словник української мови у 20 томах

кораблебудівний

КОРАБЛЕБУДІВНИ́Й, а́, е́.

Стос. до кораблебудування.

Син і онук пов'язали життя з морем, закінчивши кораблебудівний виш (з публіц. літ.);

Нове судно відповідатиме не лише сучасним вимогам безпеки й комфорту, але й кораблебудівним технологіям (із журн.);

// На якому будують кораблі.

Коли зварювальники одного з кораблебудівних підприємств Миколаєва приїхали на фінську верф, місцеві фахівці приходили дивитись, як вони працюють (з газ.);

// Признач. для будування кораблів.

X–XV ст. – період поступового відродження Західної Європи, зокрема з'являються технічні новинки, пов'язані з винаходом очок, механічних годинників, артилерії, друкарського преса Й. Гуттенберга, розвивається кораблебудівна техніка (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кораблебудівний — кораблебудівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кораблебудівний — -а, -е. Стос. до кораблебудування. Кораблебудівний інститут. || Який будує кораблі. || Признач. для будування кораблів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кораблебудівний — КОРАБЛЕБУДІВНИ́Й, а́, е́. Стос. до кораблебудування. Кораблебудівний інститут; // Який будує кораблі. Кораблебудівний завод; // Признач. для будування кораблів. Кораблебудівна техніка. Словник української мови в 11 томах