1. Словник української мови у 20 томах

кордубатий

КОРДУБА́ТИЙ, а, е.

1. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево).

Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Тичина);

Суху толоку підмивала грузька низовина. Посеред неї доживав віку кордубатий ліс (Олекса Ізарський);

Баба Катря жила довго .. Вона була ще старіша, ніж груша під хатою, ніж кордубата яблуня в саду (А. Михайленко).

2. перен. Незграбний (про людину).

Коли він увійшов до церкви, там .. наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантія (М. Стельмах);

Чистив [Сергій] картоплю своїми великими кордубатими руками, але так зграбно, наче робив це щодня (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кордубатий — кордуба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кордубатий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. кордубатий — -а, -е. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). || перен. Незграбний (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кордубатий — НЕЗГРА́БНИЙ (про людину або іншу істоту та частини тіла — позбавлений пропорційності, стрункості, легкості будови), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОРДУБА́ТИЙ розм. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Н. Словник синонімів української мови
  5. кордубатий — КОРДУБА́ТИЙ, а, е. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич., І, 1957, 240); // перен. Незграбний (про людину). Коли він увійшов до церкви, там.. Словник української мови в 11 томах