кордубатий
НЕЗГРА́БНИЙ (про людину або іншу істоту та частини тіла — позбавлений пропорційності, стрункості, легкості будови), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОРДУБА́ТИЙ розм. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Н. Кобринська); Роман крадькома, пильно оглянувши ці недоладні постаті, ледь посміхнувся куточками уст (М. Стельмах); Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (О. Гончар); Нижче середнього росту, скоріше куций, неоковирний, Яків був схожий на дубовий окоренок (О. Десняк); Коли він увійшов до церкви, там.. наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантія (М. Стельмах).
СУЧКУВА́ТИЙ (про дерево — із сучками, нерівностями), КОРЯЧКУВА́ТИЙ, КОРДУБА́ТИЙ. Старий вівчар нагадував крученого сучкуватого граба, битого вітрами й хуртовиною (М. Томчаній); На скелях росли низенькі корячкуваті сосни (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- кордубатий — кордуба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- кордубатий — див. кривий Словник синонімів Вусика
- кордубатий — -а, -е. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). || перен. Незграбний (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кордубатий — КОРДУБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Тичина); Суху толоку підмивала грузька низовина. Словник української мови у 20 томах
- кордубатий — КОРДУБА́ТИЙ, а, е. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич., І, 1957, 240); // перен. Незграбний (про людину). Коли він увійшов до церкви, там.. Словник української мови в 11 томах