кормити
КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., кого, що і без прям. дод., розм.
Те саме, що годува́ти 1, 2.
– Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, – не їси, було, а п'єш! (Панас Мирний);
Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. зерном кормить, До сну їм співає (Уляна Кравченко);
– На якого чорта нам тут на замку кормити стільки голоти? (А. Чайковський);
– Десь є сад великий, як родив, весь світ кормив, а тепер самих сторожів не прокормить (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кормити — Корми́ти. Годувати. [Григорій Сковорода] став ганьбити-лаяти панів-неробів за те, що жиють кривдою людскою та ще сьміють поневіряти та збиткувати той народ, що їх кормив та одягав... Українська літературна мова на Буковині
- Кормити — Годувати Неправильно-правильно
- кормити — кормлю, кормиш; мн. кормлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кормити — Годувати, вигодовувати, вигодувати, повигодовувати, догодовувати, догодувати, подогодовувати, загодовувати, загодувати, позагодовувати, згодовувати, згодувати, позгодовувати, нагодовувати, підгодовувати, підгодувати, прогодовувати, прогодувати... Словник чужослів Павло Штепа
- кормити — КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годува́ти 1. — Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила,— не їси, було, а п’єш! (Мирний, III, 1954, 266); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. Словник української мови в 11 томах
- кормити — Кормити, -млю, -миш гл. Кормить. Хлібом кормлють, а стеблом очі колють. Ном. № 4589. Словник української мови Грінченка