кормити
Корми́ти. Годувати. [Григорій Сковорода] став ганьбити-лаяти панів-неробів за те, що жиють кривдою людскою та ще сьміють поневіряти та збиткувати той народ, що їх кормив та одягав, став їх лаяти за ту грубу невдячність для своїх хлібодавців та кормителів (Кміц., 1908, 60)
// порівн. рос., стсл. кормить — годувати.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кормити — Годувати Неправильно-правильно
- кормити — кормлю, кормиш; мн. кормлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кормити — Годувати, вигодовувати, вигодувати, повигодовувати, догодовувати, догодувати, подогодовувати, загодовувати, загодувати, позагодовувати, згодовувати, згодувати, позгодовувати, нагодовувати, підгодовувати, підгодувати, прогодовувати, прогодувати... Словник чужослів Павло Штепа
- кормити — КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., кого, що і без прям. дод., розм. Те саме, що годува́ти 1, 2. – Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, – не їси, було, а п'єш! (Панас Мирний); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. Словник української мови у 20 томах
- кормити — КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годува́ти 1. — Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила,— не їси, було, а п’єш! (Мирний, III, 1954, 266); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. Словник української мови в 11 томах
- кормити — Кормити, -млю, -миш гл. Кормить. Хлібом кормлють, а стеблом очі колють. Ном. № 4589. Словник української мови Грінченка