Кормити

Годувати

Джерело: Неправильно-правильно: Довідник з українського слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кормити — Корми́ти. Годувати. [Григорій Сковорода] став ганьбити-лаяти панів-неробів за те, що жиють кривдою людскою та ще сьміють поневіряти та збиткувати той народ, що їх кормив та одягав... Українська літературна мова на Буковині
  2. кормити — кормлю, кормиш; мн. кормлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кормити — Годувати, вигодовувати, вигодувати, повигодовувати, догодовувати, догодувати, подогодовувати, загодовувати, загодувати, позагодовувати, згодовувати, згодувати, позгодовувати, нагодовувати, підгодовувати, підгодувати, прогодовувати, прогодувати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. кормити — КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., кого, що і без прям. дод., розм. Те саме, що годува́ти 1, 2. – Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, – не їси, було, а п'єш! (Панас Мирний); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. Словник української мови у 20 томах
  5. кормити — КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годува́ти 1. — Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила,— не їси, було, а п’єш! (Мирний, III, 1954, 266); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, .. Словник української мови в 11 томах
  6. кормити — Кормити, -млю, -миш гл. Кормить. Хлібом кормлють, а стеблом очі колють. Ном. № 4589. Словник української мови Грінченка