корніловець
КОРНІ́ЛОВЕЦЬ, вця, ч., іст.
Учасник корніловщини.
Хоча Тимчасовий уряд і захитався під натиском корніловців, а більшовики набирали сил, посилилися анархія й економічна криза (з наук. літ.);
Завдяки спільним зусиллям більшовиків і Тимчасового уряду до 30 серпня (12 вересня) 1917 р. рух корніловців було зупинено (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корніловець — -вця, ч. Учасник заколоту в Росії у серпні 1917 з метою встановлення військової диктатури. Великий тлумачний словник сучасної мови