1. Словник української мови у 20 томах

коровий

КО́РОВИЙ, а, е, мед.

Стос. до кору.

В осіб, що страждають на суху екзему, уражені місця за один або навіть два дні до появи корового висипу можуть набувати вигляду червоних плям (з наук. літ.);

Корова інфекція відома з глибокої давнини. Проте її вірусна природа була встановлена тільки в 1911 р. (з навч. літ.).

КОРОВИ́Й, а́, е́.

Стос. до кори́ (у 1, 2 знач.).

Клітини корової паренхіми картоплі багаті на білок (з навч. літ.);

Сейсмічність Паміро-Гімалайського регіону, як корова, так і мантійна, зумовлена переміщенням блоків по розломах (з наук. літ.);

Кожна надниркова залоза складається з двох частин: зовнішньої – корової, жовтувато-коричневої, і внутрішньої – мозкової, світлішої (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коровий — ко́рови́й прикметник від: кір ко́ровий прикметник від: кір мед. корови́й прикметник від: кора́ Орфографічний словник української мови
  2. коровий — I коров`ий-а, -е. Стос. до кори головного мозку. Корові центри. II к`оров`ийкорова, корове, мед. Стос. до кору. Корове захворювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коровий — КО́РОВИЙ, а, е, мед. Стос. до кору. Корове захворювання. КОРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до кори головного мозку. Корові центри. Словник української мови в 11 томах