1. Словник української мови у 20 томах

коропчук

КОРОПЧУ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що ко́роп; коропчак.

Коропчуки були товсті, міцні, на півметра підкидалися в повітрі (І. Багмут);

Спіймався коропчук вагою приблизно в півкілограма (О. Гуреїв);

– Ого, якого коропчука вхопив [шуліка] (О. Гончар);

– Ми ж на рибалці з ним і зійшлися. Він якби вгледів оце коропчука, то сам би сюди приїхав... (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коропчук — коропчу́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. коропчук — -а, ч., розм. Невеликий короп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коропчук — КОРОПЧУ́К, а́, ч., розм. Невеликий короп. Спіймався коропчук вагою приблизно в півкілограма (Гур., Життя.., 1954, 238). Словник української мови в 11 томах