1. Словник української мови у 20 томах

корувати

КОРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що.

Обдирати кору.

Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси (І. Франко);

Два [лісоруби] пилили, два корували, він мав суччя стинати (А. Крушельницький);

Господар вирішив спиляти ялинки у дворі, і ми мусили корувати стовбури дерев (із журн.).

КОРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод., діал.

Лікувати.

[Психіатр:] Невеличкі розривки теж були б корисні .. Ми не коруємо нудотою (Леся Українка);

– Що ж ви будете робить? – Як що? – засміялась Люба. – Буду людей корувать! Тож на те вчилась!.. (Олена Пчілка);

– Доки це я буду приймати твоїх гостей, харчувати, й частувати, й корувати..? (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корувати — Корува́ти: — знімати кору [1] Словник з творів Івана Франка
  2. корувати — корува́ти 1 дієслово недоконаного виду здирати кору корува́ти 2 дієслово недоконаного виду лікувати діал. Орфографічний словник української мови
  3. корувати — I -ую, -уєш, недок., перех. Здирати кору. II -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, діал. Лікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. корувати — ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. — Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Словник синонімів української мови
  5. корувати — КОРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех. Здирати кору. Ті стяте дерево керують. Ті ріжуть пилами, чверту-ють. Кладуть у стоси (Фр., X, 1954, 320); Два [лісоруби] пилили, два керували, він мав суччя стинати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 334). Словник української мови в 11 томах