корчака КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч¹ 1. В печері біліла вербова корчака, що весною була занесена водою (І. Нечуй-Левицький); За вигоном бовванів ліс, звідки ріка гнала по течії вузлакуваті корчаки (Є. Пашковський). Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me корчага корчастий Значення в інших словниках корчака — корча́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови корчака — див. пень Словник синонімів Вусика корчака — КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч¹ 1 В печері біліла вербова корчака, що весною була знесена водою (Н.-Лев., II, 1956, 163). Словник української мови в 11 томах
Значення в інших словниках корчака — корча́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови корчака — див. пень Словник синонімів Вусика корчака — КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч¹ 1 В печері біліла вербова корчака, що весною була знесена водою (Н.-Лев., II, 1956, 163). Словник української мови в 11 томах