1. Словник української мови у 20 томах

корчувальник

КОРЧУВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Те саме, що корчува́ч.

– До нас їдуть люди, ще виділені трактори, корчувальники, лісосівалки... (Іван Ле);

Ручний корчувальник бур'янів виготовляють з обрізка металевої труби діаметром 25–40 мм (із журн.).

2. Робітник, що займається корчуванням.

Корчувальник другого розряду викорчовує пні вручну та за допомогою механічних пилок і найпростіших пристроїв (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчувальник — корчува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. корчувальник — -а, ч. Те саме, що корчувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчувальник — КОРЧУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що корчува́ч. — До нас їдуть люди, ще виділені трактори, корчувальники, лісосівалки… (Ле, Право.., 1957, 282). Словник української мови в 11 томах