1. Словник української мови у 20 томах

корчування

КОРЧУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. корчува́ти.

Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях, на млинах, на рубанні й корчуванні лісів (З. Тулуб);

– Незабаром станемо до масового корчування пнів (Іван Ле);

Сюди, на корчування дніпровських плавнів, приїхала вона по оргнабору з партією закарпатських лісорубів (О. Гончар);

Найбільше зусилля витрачається на корчування пнів свіжої рубки (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчування — корчува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. корчування — -я, с. Дія за знач. корчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчування — Корчува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. корчування — КОРЧУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. корчува́ти. Корчування тропічного лісу не жарт (Ю. Янов., І, 1954, 133); Радянськими вченими сконструйовані різні типи машин для корчування пнів (Рад. Укр., 8.1 1965, 2). Словник української мови в 11 томах
  5. корчування — Корчува́ння, -ня с. Корчеваніе. Словник української мови Грінченка