1. Словник української мови у 20 томах

корчуватися

КОРЧУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

Пас. до корчува́ти.

Рідко раніше проходила цим лісом людина. Бурями, зливами і часом корчувались тут дерева (Ю. Збанацький);

* Образно. Цей простий, без хитрощів світ і сторожує Мина, удень і вночі чатує це врівноважене степове життя, що проросло на тому місці, де воно колись корчувалось, ламалось, а тепер знов і зорями світить, і садом родить (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчуватися — корчува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корчуватися — -ується, недок. Пас. до корчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчуватися — КОРЧУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Пас. до корчува́ти. Рідко раніше проходила цим лісом людина. Бурями, зливами і часом корчувались тут дерева (Збан., Над Десною, 1951, 33). Словник української мови в 11 томах
  4. корчуватися — Корчуватися, -чуюся, -єшся гл. Куститься (о хлѣбѣ). Херс. Словник української мови Грінченка