1. Словник української мови у 20 томах

корчувач

КОРЧУВА́Ч, а́, ч.

Машина або пристрій для корчування; корчувальник (у 1 знач.).

Для землерийних робіт під час будівництва гідротехнічних споруд застосовують одноковшові екскаватори, бульдозери, терасери, скрепери, грейдери і автогрейдери, корчувачі та збирачі (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчувач — корчува́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. корчувач — -а, ч. Машина для корчування; корчувальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчувач — КОРЧУВА́Ч, а, ч. Машина для корчування; корчувальник. Дерева з корінням можна корчувати бульдозерами або спеціальними корчувачами-збирачами (Довідник сіль. будівельника, 1956, 132). Словник української мови в 11 томах