1. Словник української мови у 20 томах

коршак

КО́РША́К, ко́ршака́, ч.

1. Те саме, що шулі́ка 1–3.

Коршак за голубом ганяється, бо живою кров'ю впивається (прислів'я);

Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий, Не допив живої крові, Плоть живу не доклював (М. Рильський);

Над кранами в небі поволі коршак плаває чи орел, – чи не дідусів це орлик так виріс уже? (О. Гончар);

Стара прокинулась і гострим зглядом У вічі, мов ножем, йому [татарину] штирхає .. “Де, коршаку, ти дів мою голубку?” — Промовила, і знов погасли очі (П. Куліш);

– При такій погоді можна й німецьких коршаків [літаків] чекати, – позирає на небо Чопик (Є. Доломан).

2. у знач. присл. коршако́м, коршака́ми.

Я коршаком злетів з коня (Ю. Мушкетик);

Наглядач ніби збісився, коршаком налетів на нового весляра (В. Чемерис);

Але назавтра, ні світ ні зоря, прилітають коршаками дядькові хлопці і кажуть: – Ми прийшли тебе фотографувати (Г. Тарасюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коршак — ко́рша́к іменник чоловічого роду, істота шуліка Орфографічний словник української мови
  2. коршак — коршака, ч. Те саме, що шуліка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коршак — ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Словник синонімів української мови
  4. коршак — КОРША́К, а, ч. Те саме, що шулі́ка. Коршак за голубом ганяється, бо живою кров’ю впивається (Укр.. присл.., 1955, 432); Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий. Не допив живої крові. Плоть живу не доклював (Рильський, І, 1960, 312). Словник української мови в 11 томах
  5. коршак — Коршак, -ка м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться. Чуб. І. 286. Словник української мови Грінченка