коріннячко
КОРІ́ННЯЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до корі́ння 1, 3.
Щоб то тії сади висхли аж до коріннячка, Щоб мені було видно аж до подвір'ячка (з народної пісні);
– Яке коріннячко, таке й насіннячко... У батька .. вдалися (Я. Качура);
* У порівн. Від клопотів і вічної тривоги Йонька висох, як вербове коріннячко, зробився легкий на ходу (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коріннячко — корі́ннячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- коріннячко — -а, с. Зменш.-пестл. до коріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коріннячко — КОРІ́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до корі́ння. — Яке коріннячко, таке й насіннячко… У батька.. вдалися (Кач., Вибр., 1953, 437). Словник української мови в 11 томах
- коріннячко — Корі́ння, -ня м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб. Словник української мови Грінченка