коріння
КОРІ́ННЯ, я, с.
1. Збірн. до ко́рінь 1.
Буря .. вирвала кілька дубів з корінням (Панас Мирний);
Дужий .. організм, іноді саме в розквіті сил, раптом, мов підтята в корінні рослина, – підтята нишком, крадькома, десь у глибині ґрунту, – починає занепадати, в'янути, всихати (Б. Антоненко-Давидович);
Масна земля оживляла коріння, гнала по стовбурах соки (А. Шиян);
* Образно. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? (Б.-І. Антонич);
// Те саме, що коренепло́ди 2; прянощі до страв, напоїв і т. ін.
Отаман виніс із кімнати здорову пляшку горілки, настояну на жовтому корінні (І. Нечуй-Левицький);
Радіє [бабуня] корінню надбаному, м'ясу в'яленому, рибі сушеній (Н. Королева).
2. перен. Те саме, що ко́рінь 3.
Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей. Спір той перейшов до них від колишніх власників і мав своє коріння ще в XIX столітті (М. Рильський);
В оцих краях життя його коріння (М. Нагнибіда);
Писав ще в давнину літописець про нашу, про Київську Русь, ту Русь, у якій наше коріння і звідки ми всі походимо (В. Чемерис).
3. Те саме, що ко́рінь 4.
Цю б книжку та на Україну, в кожну хату, щоб кожен знав, хто він, звідки його коріння, хто його предки, і які герої серед них були (В. Малик);
* Образно. В тобі росте велике дерево роду. Хребет духу твого. Проникай внутрішній зором у його коріння і піднімайся з живими соками вгору і вгору... (М. Дочинець).
Значення в інших словниках
- коріння — корі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- коріння — [коур’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- коріння — -я, с. 1》 Збірн. до корінь 1), 2). Коріння пускати (пустити) в що, в чому — а) міцно, надовго закріплюватися де-небудь; б) набувати особливої сили, постійності (про почуття, звички тощо). 2》 Коренеплоди, що їх уживають як присмаки до страв, напоїв; прянощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коріння — коріння кул. приправи (ст)||корінна приправа ◊ корі́нна припра́ва → коріння Лексикон львівський: поважно і на жарт
- коріння — Без коріння і полин не росте. Про важливість традицій. Щоб тебе з корінням вирвало. Прокляття, щоб з твого роду не лишилось ні душі. Яке коріння, таке й насіння. Які батьки, такі й діти. Приповідки або українсько-народня філософія
- коріння — вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Фразеологічний словник української мови
- коріння — КО́РІНЬ (частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами); КОРЕНЕВИ́ЩЕ (перев. корінь багаторічних трав'янистих рослин і головний корінь дерева); КОРІНЕ́ЦЬ (перев. Словник синонімів української мови
- коріння — Корі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коріння — КОРІ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до ко́рінь 1, 2. Буря.. вирвала кілька дубів з корінням (Мирний, III, 1954, 188); Масна земля оживляла коріння, гнала по стовбурах соки (Шиян, Баланда, 1957, 60); *Образно. Словник української мови в 11 томах