корінняччя
КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с.
Збільш. до корі́ння 1.
– Плечима оперся о сплетене корінняччя (І. Франко);
Біля хрону – розлаписте листя петрушки, .. біліє розгалужене, худе корінняччя (Є. Гуцало);
Ось дуб-нелинь, якого і вп'ятьох не обхопиш, ось корінняччя з-під землі визирає (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корінняччя — коріння́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- корінняччя — -я, с. Збірн. до корінь і коріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння. — Плечима оперся о сплетене корінняччя (Фр., IV, 1950, 26). Словник української мови в 11 томах