корінняччя
КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння.
— Плечима оперся о сплетене корінняччя (Фр., IV, 1950, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корінняччя — коріння́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- корінняччя — -я, с. Збірн. до корінь і коріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корінняччя — КОРІННЯ́ЧЧЯ, я, с. Збільш. до корі́ння 1. – Плечима оперся о сплетене корінняччя (І. Франко); Біля хрону – розлаписте листя петрушки, .. біліє розгалужене, худе корінняччя (Є. Гуцало); Ось дуб-нелинь, якого і вп'ятьох не обхопиш, ось корінняччя з-під землі визирає (В. Шкляр). Словник української мови у 20 томах